понеділок, 18 січня 2016 р.

Законодавче забезпечення навчального предмета „ Захисту Вітчизни”

Законодавче  забезпечення  навчального  предмета
„  Захисту  Вітчизни”

1. Указ Президента України
Указ Президента України від 25 жовтня 2002 року за № 948/2002 „Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді”.
1. Схвалити Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді (додається).
2. Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним та місцевим орга­нам виконавчої влади забезпечити реалізацію основних положень і завдань Концепції під час визначення державних та галузевих стандартів освіти вищих навчальних закладів І та II рівнів акредитації, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів щодо допризовної підготовки молоді, а також розроблення державних і регіональних програм патріо­тичного виховання населення.

2. Постанова Кабінету міністрів України
Постанова Кабінету міністрів України за № 1770 від 30 листопада 2000 року "Про затвердження положень про допризовну підготовку і про підготовку призовників з військо­во-технічних спеціальностей".
Загальні питання
1. Допризовна підготовка є складовою частиною підготовки юнаків допризовного і при­зовного віку до військової служби.
У ході допризовної підготовки молодь набуває військових знань і практичних навичок в обсязі, необхідному для успішного засвоєння програми бойової підготовки.
2. Допризовна підготовка включається до визначеної державою складової освіти вищих навчальних закладів І та II рівня акредитації, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів (далі - навчальні заклади) та проводиться за затвердженими відповідно до законодавства програмами, погодженими з Міноборони.

Керівництво допризовною підготовкою
V Керівництво допризовною підготовкою, програмним і методичним забезпеченням здійснюють Міноборони, Міносвіти, а також інші центральні органи виконавчої вла­ди, яким підпорядковані навчальні заклади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації та  органи місцевого самоврядування.
Міноборони за участю інших центральних органів виконавчої влади:
•    розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань допризовної підготовки;
•    організовує і проводить навчально-методичні збори офіцерів військових комісарі­атів, які відповідають з допризовну підготовку;
•    бере участь у розробці програм допризовної підготовки; узагальнює досвід прове­дення допризовної підготовки.
Безпосереднє керівництво допризовною підготовкою в оперативних командуваннях покладається на управління оперативного командування. Управління оперативного командування:
•    розробляють і здійснюють заходи щодо організації шефської роботи та патріотично­го виховання юнаків силами військових частин і вищих військових навчальних зак­ладів незалежно від їх підпорядкування, розташованих на території оперативного командування;
•    ведуть облік і звітність за визначеними Міноборони питаннями з допризовної підготовки;
•    проводять установчі збори для освоєння спеціальності особами, які призначають­ся вперше на посаду викладача допризовної підготовки;
•    забезпечують навчальні заклади озброєнням, боєприпасами і військовим майном відповідно до норм, визначених програмами допризовної підготовки;
•    надають допомогу Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадмі­ністраціям та органам місцевого самоврядування у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки.
Начальники гарнізонів, командири об'єднань, з'єднань і військових частин, началь­ники вищих військових навчальних закладів разом з військовими комісаріатами нада­ють допомогу органам управління освітою, підпорядкованим місцевим органам вико­навчої влади та органам місцевого самоврядування (далі — органи управління освітою), керівникам навчальних закладів в організації військово-шефської роботи з юнаками. Разом з органами управління освітою в повсякденному керівництві допризовною підго­товкою беруть участь військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, обласні. Київський та Севастопольський міські, районні (міські) військові комісаріати. Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севасто­польський міські, районні (міські) військові комісаріати:
•    підбивають підсумки допризовної підготовки за минулий і ставлять завдання на новий навчальний рік;
•    організовують навчально-польові збори юнаків, які проходять допризовну підго­товку в навчальних закладах;
•    проводять відбір кандидатів на посаду викладача допризовної підготовки;
•    організовують і проводять методичну підготовку викладачів допризовної підготовки;
•    планують і організовують стрільби з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойови­ми патронами під час навчально-польових зборів юнаків, які проходять допризов­ну підготовку, показ їм науково-популярних, хронікально-документальних
кінофільмів на військово-патріотичну тематику; разом з начальниками гарнізонів,
командирами військових частин і начальниками вищих військових навчальних закладів організовують військово-шефську роботу з юнаками;
•    вносять відповідні записи до облікової картки призовника і посвідчення про при­писку юнаків, які закінчили повний курс допризовної підготовки, до призовної
дільниці;
•    інформують місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування про стан  допризовної підготовки;
•    ведуть облік і звітність за визначеними Міноборони питаннями з допризовної підго­товки.
8. Міносвіти, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні  заклади:
•    здійснюють керівництво допризовною підготовкою;
•    забезпечують навчально-методичну підготовку викладачів допризовної підготовки;
•    планують і разом з управліннями оперативного командування організовують уста­новчі збори для освоєння спеціальності особами, які призначаються вперше на
посаду викладача допризовної підготовки;
•    надають допомогу органам управління освітою в організації та проведенні допри­зовної підготовки, створенні навчально-матеріальної бази, зберіганні озброєння, боєприпасів і військового майна;
•    вивчають, узагальнюють і поширюють позитивний досвід проведення допризовної підготовки.
9. Органи управління освітою:
•    забезпечують виконання заходів з питань організації та проведення допризовної підготовки;
•    забезпечують охоплення юнаків допризовною підготовкою і належну якість її про­ ведення;
•    сприяють створенню навчально-матеріальної бази і належних умов для одержання теоретичних знань, набуття практичних навичок юнаками під час проведення клас­них занять і навчально-польових зборів;
•    надають допомогу навчальним закладам у встановленні та розвитку шефських зв'язків з розташованими на території області, міста, району військовими частина­ми, вищими військовими навчальними закладами;
•    вивчають, узагальнюють і поширюють позитивний досвід проведення допризовної підготовки.
10. Керівник навчального закладу несе відповідальність за організацію та стан допризов­ної підготовки, військово-патріотичного виховання, створення і вдосконалення на­вчально-матеріальної бази, підготовку юнаків до навчально-польових зборів, зберігання озброєння, боєприпасів і військового майна. Керівник навчального закладу:
•    забезпечує виконання програми допризовної підготовки і створення безпечних умов навчання; виділяє приміщення і майданчики для проведення практичних занять із допризовної підготовки; видає накази про початок і закінчення навчання з допризовної підготовки, призначення командирів взводів, відділень, проведення занять зі стрільби з малокаліберної гвинтівки;
•    організовує облік, зберігання, ремонт та списування озброєння, боєприпасів і військового майна відповідно до встановленого порядку не рідше як один раз на
три місяці, особисто перевіряє здійснення цієї роботи;
•    контролює проведення занять викладачем допризовної підготовки, виносить на обговорення педагогічних рад не рідше як один раз на рік питання щодо стану
допризовної підготовки.

Викладачі допризовної підготовки
11.      Викладачі допризовної підготовки (далі — викладачі) входять до штату навчальних закладів і є відповідальними за підготовку юнаків допризовного віку, облік, зберігання, технічний стан та видачу озброєння, боєприпасів і військового майна, додержання занять.
12.      На посади викладачів призначаються офіцери запасу або у відставці, які мають вищу освіту, спроможні за віком і станом здоров'я якісно проводити заняття, а також випус­кники вищих педагогічних навчальних закладів за спеціальністю "викладач допризов­ної підготовки і фізичного виховання".
У разі, коли немає можливості укомплектовувати ці посади офіцерами, викладачами можуть бути призначені добре підготовлені та досвідчені прапорщики (мічмани), сер­жанти (старшини), солдати (матроси) запасу з вищою освітою.
13. Підготовка викладачів допризовної підготовки і фізичного виховання проводиться на факультеті фізичного виховання та кафедрах військової підготовки вищих педагогіч­них навчальних закладів.
На навчання приймаються чоловіки віком до 25 років, які пройшли строкову військо­ву службу або військову службу за контрактом і відповідають вимогам підготовки офі­церів запасу. Відбір кандидатів проводять військові частини із числа військовослуж­бовців строкової служби, які підлягають звільненню в запас, а також військові комісаріати разом з органами управління освітою — із числа військовозобов'язаних, звільнених у запас після закінчення встановленого строку військової служби.
14. Викладач повинен знати вимоги щодо підготовки молоді до військової служби, постійно підвищувати свій професійний рівень.
Викладач:
•    організовує і проводить заняття з допризовної підготовки;
•    бере участь у створенні й удосконаленні навчально-матеріальної бази, необхідної для проведення допризовної підготовки;
•    веде облік, зберігає та видає озброєння, боєприпаси і військове майно, не рідше як один раз на місяць перевіряє їх наявність і технічний стан;
•    організовує разом із викладачем фізичної культури змагання з військово-приклад­них видів спорту;
•    бере участь в організації та проведенні районних (міських) змагань з військово-прикладних видів спорту цивільної оборони;
•    використовує військово-шефську допомогу для підвищення ефективності занять з допризовної підготовки;
•    веде роботу з військово-професійної орієнтації юнаків, відбору і підготовки їх для вступу до вищих військових навчальних закладів;
•    бере участь у складанні характеристик юнаків допризовного і призовного віку, про­веденні заходів, пов'язаних із припискою громадян до призовних дільниць, а та­кож забезпечує своєчасне прибуття юнаків за викликом у військові комісаріати.
15.      Викладач планує свою роботу за розкладом занять, що затверджується керівником навчального закладу.
16.      Викладачі систематично підвищують свій професійний рівень підчас установчих зборів, навчання на факультетах при інститутах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, навчально-методичних зборів перед початком навчального року, щомісячних одноденних методичних занять, триденних методичних занять у канікулярний пері­од, роботи в методичній комісії навчального закладу і самостійно.
Курси підвищення кваліфікації викладачів організовують органи управління освітою один раз на п'ять років.
Навчально-методичні збори проводяться перед початком навчального року за програ­мою, затверджено військовим комісаріатом за погодженням із відповідними органами управління освітою та у справах цивільної оборони.
Щомісячні одноденні методичні заняття проводяться військовим комісаріатом разом з органами управління освітою та у справах цивільної оборони відповідно до специф­іки навчального процесу навчальних закладів. День проведення цих занять установ­лює військовий комісар за домовленістю з органом управління освітою. Викладачам надається один день на тиждень для методичної підготовки.
17.      Для забезпечення керівництва навчально-методичною роботою з допризовної підго­товки при військових комісаріатах створюються позаштатні методичні ради. Робота позаштатної методичної ради планується на рік. Склад методичної ради, плани її роботи, розклад навчально-методичних зборів і методичних занять затверджує військо­вий комісар за погодженням із відповідним органом управління освітою.
18.      У військових комісаріатах ведеться журнал обліку методичної підготовки викладачів допризовної підготовки, в органах охорони здоров'я — викладачів основ медичних знань навчальних закладів.
19.      Оплата праці викладачів проводиться на умовах, передбачених для викладачів навчаль­них закладів відповідно до законодавства.
Позакласна робота з допризовної підготовки, військово-патріотична робота з юнака­ми, а також керівництво гуртками, обладнання військового кабінету, кімнати для збе­рігання зброї та стрілецького тиру і завідування ним проводяться за додаткову оплату в порядку і розмірах, установлених Міносвіти.

Організація та проведення допризовної підготовки
20. Допризовну підготовку організовують і проводять за відповідними програмами. Згідно з програмами у навчальних закладах розробляється потижневий план допризовної підготовки на навчальний рік. Заняття із цього предмета включають до загального розкладу занять і проводять по класах та навчальних групах, що іменуються взводами. Взводи поділяються на відділення.
Керівник навчального закладу призначає командирів взводів і відділень.
21. Навчання юнаків уміння стріляти з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами проводиться на стрільбищах і в тирах військових частин, вищих військових навчальних закладів, організацій Товариства сприяння обороні України (ТСО України) і спортивних організацій.
Час, місце і порядок проведення стрільб визначає військовий комісар, який їх органі­зовує за погодженням з начальниками гарнізону, вищого військового навчального зак­ладу, командиром військової частини ідо початку навчального року повідомляє про це місцеву держадміністрацію та орган місцевого самоврядування. У разі організації стрільб на стрільбищах і в тирах, що належать організаціям ТСО України, керівництво стрільбами здійснює офіцер військового комісаріату разом з працівниками ТСО України. За розпорядженням управлінь оперативного команду­вання для цього можуть бути призначені офіцери, прапорщики (мічмани), сержанти (старшини) військових частин і вищих військових навчальних закладів.
22. Після закінчення навчання за програмами допризовної підготовки в навчальному зак­ладі організовуються змагання з військово-прикладних видів спорту.


Матеріально-технічне забезпечення допризовної підготовки
23.      У навчальних закладах створюється і постійно вдосконалюється навчально-матеріаль­на база. У разі відсутності в навчальних закладах стрілецького тиру за рішенням місце­вої держадміністрації або органу місцевого самоврядування заняття з вогневої підготовки проводяться у стрілецьких тирах інших навчальних закладів.
24.      Навчальним закладам озброєння, боєприпаси і військове майно видають органи поста­чання оперативних командувань через військові комісаріати відповідно до встановлених норм.
Озброєння і боєприпаси передаються за наявності дозволу органу внутрішніх справ на їх зберігання.
Перевезення озброєння, боєприпасів і військового майна до навчальних закладів плану­ють органи військових сполучень відповідно до заявок органів постачання оперативних командувань і здійснюють у порядку, встановленому для військових перевезень, за раху­нок Міноборони.
Ремонт озброєння і військового майна навчальних закладів проводиться в ремонтних підприємствах (майстернях) оперативних командувань.
25. Згідно з програмами допризовної підготовки органи управління у справах цивільної оборони та органи охорони здоров'я забезпечують навчальні заклади навчальним май­ном відповідно до заявок органів управління освітою.

Контроль за проведенням допризовної підготовки
26.      Контроль за проведенням допризовної підготовки здійснюють Міноборони, Міносв­іти, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні закла­ди, а також управління оперативного командування, військові комісаріати разом з органами управління освітою, у справах цивільної оборони та органами охорони здо­ров'я.
27.      Перевірка якості засвоєння юнаками програм допризовної підготовки, методичної підготовки, стану навчально-матеріальної бази та організації військово-патріотично­го виховання молоді проводиться у навчальному закладі не рідше як один раз на три роки.
За результатами перевірки складається акт, що затверджується особою, за дорученням якої проводиться перевірка.


3. Закон України
" Про військовий обов'язок і військову службу"
Закон України " Про загальний військовий обов'язок і військову службу" уведений у дію Постановою ВР N 2233-12 від 25.03.92 року із змінами, що внесені згідно із Законами: № 2485-12 від 19.06.92 р. (ВВР 1992, №36, ст. 527); № 3545-12 від 21.10.93 р. (ВВР 1993, №44, ст. 418); № 3546-12 від 21.10.93 р. (ВВР 1993, №44, ст. 419); № 3625-12 від 19.11.93 р. (ВВР 1993, №49, ст. 457); № 200/94-ВР від 13.10.94; N 325/94-ВР від 22.12.94; N 387/95-ВР від 17.10.95; № 129/96-ВР від 19.04.96.
Глава І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Загальний військовий обов'язок
1.           Оборона країни від збройної агресії належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу України. Захист України — конституційний обов'язок кожного її громадянина.
2.           Загальний військовий обов'язок встановлюється з метою забезпечення комплектуван­ня Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони ви­щих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України (далі — Збройні Сили України та інші війська), а також підготовки населення до захисту України.
Загальний військовий обов'язок включає:
•     підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць;
•     призов на військову службу;
•     проходження за призовом або добровільно військової, альтернативної (невійськової) служби;
•     виконання військового обов'язку в запасі;
•     дотримання правил військового обліку.
У воєнний час загальний військовий обов'язок включає також загальне обов'язкове військове навчання громадян.
Виконання Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" покладається на громадян України, центральні органи державного управління, органи місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, громадські об'єднання, підприємства, установи та організації, незалежно від підпорядкування і форм власності. Загальний військовий обов'язок не поширюється на іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.
3.           Щодо загального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі кате­горії: допризовники — особи, які проходять допризовну підготовку до приписки їх до призовних дільниць; призовники — особи, які приписані до призовних дільниць; військовослужбовці — особи, які проходять військову службу; службовці за призовом — особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі; невійськовозобов'язані - особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього.
4.           Громадяни України, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, зобов'язані:
•     прибувати за викликом військового комісаріату для приписки до призовних
дільниць, проходження медичного огляду, направлення на підготовку для одержання військової спеціальності, призову на військову службу або на збори;
•     проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військо­вий обов'язок у запасі;
•     виконувати правила військового обліку.
5. Жінки, які за фахом мають медичну підготовку або споріднену з відповідною військо­вою спеціальністю за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, мо­жуть бути взяті на військовий облік. Вони зобов'язані прибувати за викликом військо­вого комісаріату для проходження медичного огляду і виконувати правила військового обліку.
У мирний час жінки можуть добровільно вступити на військову службу за контрактом. У воєнний час особи жіночої статі, які перебувають на військовому обліку чи пройшли загальне військове навчання, можуть бути призвані на військову службу за рішенням Президента України.
Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов'язку в запасі
1. Військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України. Встановлюються такі види військової служби:
•     строкова військова служба;
•     військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин;
•     військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу;
•     військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів;
•     військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів;
•     військова служба за контрактом офіцерського складу (пункт 1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3545-12 від 21.10.93 р.).
2.           Виконання військового обов'язку в запасі у мирний час полягає в додержанні порядку і правил військового обліку, проходженні зборів, збереженні та вдосконаленні військо­возобов'язаними знань, навичок і умінь, необхідних для виконання ними обов'язків військової служби, а у воєнний час — відповідно до військово-облікових чи цивільних спеціальностей.
3.           Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, прий­мають Військову присягу на вірність народу України і тільки після цього можуть бути направлені на навчання чи для інших військових потреб за межі України. Військовозобов'язані, які раніше не приймали Військову присягу, приймають її під час зборів або мобілізації.
Стаття 3. Альтернативна (невійськова) служба
Альтернативна (невійськова) служба є державною службою поза Збройними Силами України чи іншими військами, що запроваджується замість проходження військової служби. Право на альтернативну (невійськову) службу як вид виконання загального військово­го обов'язку мають при наявності істинних релігійних переконань громадяни Украї­ни, які належать до діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчен­ня яких не допускає користування зброєю та служби у збройних силах.
Стаття 4. Комплектування Збройних Сил України та інших військ військовослужбовцями
Збройні Сили України та інші війська комплектуються військовослужбовцями через військові комісаріати шляхом:
•     призову громадян на військову службу на основі загального військового обов'язку;
•     вступу громадян на військову службу за контрактом.
Для доукомплектування Збройних Сил України та інших військ особовим складом при мобілізації у воєнний час створюється запас.
          Порядок комплектування Збройних Сил України та інших військ військово­службовцями визначається цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Стаття 5. Склад військовослужбовців і військовозобов'язаних. Військові звання
1. Військовослужбовці та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантсь­кий і старшинський склад, склад прапорщиків (мічманів), офіцерський склад. Офіцерський склад поділяється на молодший офіцерський склад, старший офіцерсь­кий склад і вищий офіцерський склад.
Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове зван­ня. Військові звання у Збройних Силах України та інших військах поділяються на армійські та флотські. Встановлюються такі військові звання:

          Армійські                                                                              Флотські             
Рядовий   склад
рядовий                                                                                   матрос
старший солдат                                                                      старший матрос
Сержантський  і  старшинський  склад
молодший сержант                                                                старшина 2 статті
сержант                                                                                   старшина 1 статті
старший сержант                                                                   головний старшина
старшина                                                                                головний корабельний
                                                                                                                  старшина
Склад прапорщиків і мічманів
прапорщик                                                                              мічман
старший прапорщик                                                               старший мічман
Молодший офіцерський склад
молодший лейтенант                                                             молодший лейтенант
лейтенант                                                                                лейтенант
старший лейтенант                                                                старший лейтенант
капітан                                                                                     капітан-лейтенант
Старший офіцерський склад
майор                                                                                       капітан 3 рангу
підполковник                                                                          капітан 2 рангу
полковник                                                                               капітан 1 рангу
Вищий офіцерський склад
генерал-майор                                                                        контр-адмірал
генерал-лейтенант                                                                 віце-адмірал
генерал-полковник                                                                адмірал
генерал армії України

До військових звань громадян, які перебувають у запасі чи у відставці, додаються слова відповідно "запасу" або " у виставці".
2.           Військові звання присвоюються згідно з Положенням про проходження військової служби громадянами України, яке затверджується Президентом.
3.           Позбавлення військового звання провадиться посадовими особами, яким надано пра­во присвоювати військові звання, а також за вироком суду у випадках дискредитації військовослужбовцем своєї честі і гідності. Військовослужбовці строкової служби (крім тих, що мають звання рядового і матроса) можуть бути позбавлені військового звання в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
4.           Поновлення у військовому званні провадиться відповідно до Положення про проходження військової служби громадянами України.
Стаття 6. Військові посади
1.           Військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються в штатах військових частин, кораблів, органів управління, установ, військово-навчальних закладів. Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом Украї­ни, а посад інших військовослужбовців — Міністром оборони України.
2.           Військові посади поділяються на: посади рядового складу; посади сержантського і старшинського складу; посади прапорщиків і мічманів; посади офіцерського складу.
3.           Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України призначає Президент України після затвердження їх кандидатур Верховною Радою України. (Частина перша пункту 3 статті 6 в редакції Закону N 3546-12 від 21.10.93 р.).
          Призначення та звільнення з посади заступників Міністра оборони України, командую­чих видами Збройних Сил України, командуючих військами військових округів і оперативних командувань та командуючих окремими арміями проводяться Президентом Ук­раїни за поданням Міністра оборони України (Частина друга пункту 3 статті 6 в редакції Закону №3546-12 від 21.10.93 р.).
Права посадових осіб щодо порядку призначення на інші військові посади визнача­ються Міністром оборони України.
На посади Міністра оборони України та його заступників можуть призначатись як військовослужбовці, так і цивільні особи (пункт 3 статті 6 доповнено частиною четвер­тою згідно із Законом №3546-12 від 21.10.93 р.).
4.           Військовослужбовці за їх згодою можуть бути відряджені до державних органів, Това­риства сприяння обороні України, Академії наук України та інших галузевих академій наук для виконання робіт оборонного характеру із залишенням на військовій службі, а також із збереженням прав на соціальний захист на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України (пункт 4 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом №3545-12 від 21.10.93 р.).
5.           Переміщення військовослужбовців з одних військових посад на інші визначається Положенням про проходження військової служби громадянами України.
Стаття 7. Військова форма одягу і відзнаки військовослужбовців
1.Військовослужбовці, а також військовозобов'язані під час зборів носять військову форму одягу з відзнаками відповідно до військових звань і роду військ (служби).
Військова форма одягу та знаки розрізнення військовослужбовців, спеціальна відзна­ка генерала армії України встановлюються Президентом України. Правила їх носіння затверджуються Міністром оборони України, для Національної гвардії України та Прикордонних військ України – їх  командуючими, для Служби безпеки України — її Головою, для Управління охорони вищих посадових осіб України — його начальником. Для інших військових формувань – їх  начальниками.
2.           Забороняється вводити для робітників і службовців незалежно від відомств, у яких вони працюють, форму одягу і відзнаки, подібні до форми одягу і відзнак військовослуж­бовців.
3.           Носіння військової форми громадянами, які не мають на те права, а також осквернен­ня військової форми і відзнак військовослужбовців або глум над ними переслідуються відповідно до чинного законодавства.

Глава II. ПІДГОТОВКА ГРОМАДЯН ДО ВІЙСЬКОВОЇ  СЛУЖБИ
Стаття 8. Підготовка допризовників і призовників до військової служби
1.           Із допризовниками і призовниками проводиться робота, пов'язана з підготовкою їх до військової служби, яка включає допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у військово-навчальні зак­лади, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офі­церів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня за­гальноосвітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання.
2.           Організація підготовки допризовників і призовників до військової служби проводить­ся під керівництвом Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим міністерствами і відомствами України, які мають навчально-виховні заклади, органа­ми місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, які використовують кошти, виділені Міністерством оборони України та іншими військовими формуван­нями. Контроль за організацією, проведенням і результатами підготовки допризовників і призовників до військової служби в країні, програмне і методичне забезпечен­ня допризовної підготовки здійснюються Міністерством оборони України, а також міністерствами і відомствами України, у віданні яких є навчально-виховні заклади.
Стаття 9. Допризовна підготовка
Допризовна підготовка включає військову, прикладну фізичну, медико-санітарну, пси­хологічну підготовку та підготовку з цивільної оборони і проводиться викладачами допри­зовної підготовки в навчально-виховних закладах: школах, гімназіях, ліцеях, інших видах загальноосвітніх закладів, починаючи з передвипускного класу, а також у професійних на­вчально-виховних закладах та вищих навчальних закладах: технікумах, коледжах, училищах в період здобуття загальної середньої освіти за програмами, затверджуваними Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством оборони України.
Юнаки, які не пройшли допризовну підготовку у вказаних навчальних закладах, не атестовані або дістали незадовільну оцінку з цього предмета, після їх закінчення перед при­зовом на строкову військову службу під керівництвом місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування проходять допризовну підготовку в оборонно-спортивних оздоровчих таборах з відривом від виробництва, а у воєнний час — на підприємствах, в уста­новах і організаціях шляхом навчально-польових зборів.
Викладачі допризовної підготовки входять до штату зазначених навчально-виховних та вищих навчальних закладів (стаття 9 в редакції Закону №3545-12 від 21.10.93 р.).
Стаття 12. Підготовка до вступу у військово-навчальні заклади. Фізич­на підготовка. Лікувально-оздоровча робота. Підвищення рівня загально­освітньої підготовки. Вивчення державної мови. Патріотичне виховання
1.            Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, прохо­дять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при  вищих навчальних закладах або самостійно.
2.            Фізична підготовка допризовників і призовників організується за програмою фізич­ної культури органами державного управління освітою, фізичною культурою і спортом, спортивними товариствами і клубами у навчально-виховних та вищих навчальних закладах, оборонно-спортивних оздоровчих таборах, на підприємствах, в установах і орган­ізаціях, незалежно від підпорядкування і форм власності (пункт 2 статті 12 із змінами, внесені згідно із Законом № 3545-12 від 21.10.93 р.).
3.            Лікувально-оздоровча робота з юнаками організується за місцем їх проживання, на­вчання або роботи органами і закладами охорони здоров'я в лікувальних, лікувально-профілактичних і лікувально-оздоровчих закладах із створенням в них підліткових кабінетів.
Медичні огляди юнаків 15-17-річного віку провадяться щорічно лікарями-спеціалістами, які залучаються до медичного огляду призовників. У разі потреби юнакам призначаєть­ся необхідне лікування з проведенням оздоровчих заходів.
4. Органи державного управління освітою вживають необхідних заходів до підвищення рівня виховання, загальноосвітньої підготовки допризовної та призовної молоді, орган­ізують додаткові заняття для вивчення державної мови юнаками, які слабо володіють нею або не володіють зовсім.
Стаття 13. Права і обов'язки громадян, які проходять допризовну і призовну підготовку
1. За громадянами, які проходять підготовку до військової служби в оборонно-спортив­них оздоровчих таборах, навчальних організаціях Товариства сприяння обороні Украї­ни з відривом від виробництва, на весь час виконання цих обов'язків, включаючи час проїзду в обидві сторони, зберігаються місце роботи, займана посада і середній заробіток.
Витрати по найму житла на період навчання зазначених громадян, вартість проїзду до місця навчання (зборів) і назад та середній заробіток за цей період оплачуються військови­ми комісаріатами, які направили цих громадян для підготовки до військової служби.
           2. Відвідування занять громадянами, направленими військовими комісаріатами для про­ходження допризовної підготовки в оборонно-спортивних оздоровчих таборах, здобуття військово-технічних спеціальностей, інші заходи щодо підготовки юнаків до військової служби є обов'язковими.

Глава ІІІ. ПРИПИСКА ГРОМАДЯН ДО ПРИЗОВНИХ ДІЛЬНИЦЬ,  ПРИЗОВ  І  ПРИЙНЯТТЯ (ВСТУП) НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ
Стаття 14. Приписка громадян до призовних дільниць
1.           Приписка громадян до призовних дільниць провадиться з метою взяття юнаків на облік, визначення їх кількості, ступеня придатності до військової служби, встановлен­ня загальноосвітнього рівня, здобутої спеціальності і рівня фізичної підготовки.
Для проведення приписки громадян у районах (містах) утворюються призовні дільниці.
2.           До призовних дільниць щороку протягом січня-березня приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років.
Приписка провадиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання.
Медичний огляд громадян, які приписуються до призовних дільниць, проводиться згідно з Положенням про медичний огляд у Збройних Силах України, що затверджується Міністром оборони України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я Ук­раїни.
Відвідування лікувально-профілактичних і лікувальних закладів згідно з рішенням комісії по приписці для громадян-допризовників є обов'язковим.
3.           Житлово-експлуатаційні організації, підприємства, установи та організації, які здійснюють експлуатацію будинків, незалежно від підпорядкування і форм власності, домовласники, органи місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, відділи кадрів підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щороку в строки, встановлені Міністерством оборони України, подають до відповідних районних (міських) військових комісаріатів списки юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць.
4.           Для приписки до призовної дільниці громадяни зобов'язані прибути до військового комісаріату в строк, вказаний у повістці військовим комісаріатом, та подати необхідні документи.
5.           Для проведення приписки громадян до призовних дільниць у районах (містах) утво­рюються відповідні комісії у складі:
•     голова комісії — районний (міський) військовий комісар;
•     члени комісії: лікарі, які беруть участь у медичному огляді допризовників, началь­ник групи професійного психологічного відбору військового комісаріату, секретар комісії.
Персональний склад районної (міської) комісії по приписці, порядок проведення і забезпечення цієї роботи щороку затверджуються главою місцевої державної адмініст­рації або головою виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.
6. На районні (міські) комісії по приписці покладається:
•     організація медичного огляду допризовників, які викликаються на комісію, і виз­начення їх придатності для використання на військовій службі;
•     виявлення і попередній добір кандидатів для направлення у військово-навчальні заклади;
•     раціональний розподіл осіб, придатних за медичними, психологічними та інши­ми показниками для навчання в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України і професійних навчально-виховних закладах за програмами підготов­ки призовників з військово-технічних спеціальностей;
•     прикріплення до лікувально-профілактичних і лікувальних закладів осіб, яких виз­нано під час приписки такими, що потребують обстеження, лікування та медичного нагляду;
•     прикріплення до відповідних навчально-виховних закладів і курсів осіб, які мають низьку загальноосвітню підготовку, а також не володіють або слабо володіють дер­жавною мовою.
7. Громадяни, приписані до призовних дільниць, вважаються призовниками, їм вида­ються посвідчення про приписку, роз'яснюються обов'язки і права, правила військо­вого обліку, порядок проходження підготовки до військової служби. З моменту при­писки громадяни беруться на військовий облік.
Стаття 15. Призовний вік. Призов громадян на строкову військову службу
1. На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років.
Призов громадян на строкову військову службу провадиться на підставі Указу Прези­дента України два рази на рік. Указ Президента України публікується в засобах масової інформації не-пізніш як за місяць до початку призову.
Після оголошення Указу Президента України кожний призовник, у тому числі той, що перебуває на тимчасовому обліку, зобов'язаний прибути у пункт і строк, вказані військовим комісаріатом у повістці. Громадяни призовного віку, які не пройшли стро­кову військову службу і без законних підстав не перебувають на військовому обліку, а також призовники, які тимчасово виїхали з постійного місця проживання в іншу місцевість і не стали там на військовий облік, зобов'язані прибути до військового ком­ісаріату за місцем проживання у семиденний строк.
2.            Керівники підприємств, установ і організацій, колгоспів і кооперативів та навчально-виховних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язані відкли­кати призовників з відряджень для забезпечення своєчасного прибуття їх на призовну дільницю.
3.            Зміна місця військового обліку призовниками, які досягли 18-річного віку і старших, допускається до опублікування Указу Президента України про черговий призов. Після цього вона можлива лише в окремих випадках за умови подання до військового комісаріату документів, які б стверджували, що призовник:
•     переведений на роботу в іншу місцевість;
•     переїхав на нове місце проживання;
•     прийнятий до навчального закладу і вибуває для продовження освіти або закінчив навчальний заклад і за розподілом направляється на роботу.
4. Поважними причинами неприбуття громадян до призовних дільниць у строки, встановлені військовим комісаріатом, визнаються:
•     хвороба громадянина, яка позбавила його можливості особисто прибути у вказаний пункт;
•     смерть або тяжка хвороба близького родича;
•     перешкода стихійного характеру або інші обставини, що позбавили громадянина можливості особисто прибути у вказані пункт і строк.
Причини неприбуття мають бути підтверджені відповідними документами.
5. У мирний час призову на строкову військову службу не підлягають громадяни:
•    звільнені від призову відповідно до статті 18 цього Закону;
•    щодо яких ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розг­лядається судом – до  прийняття відповідного рішення, а також громадяни, яких
було засуджено до позбавлення волі.
6. Призов на строкову військову службу громадян України чоловічої статі, які тимчасово проживають за кордоном, здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, при наявності у них постійного місця проживання в Україні.
Стаття 16. Призовні комісії
1. Для проведення призову громадян на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії в складі:
•    голова комісії — заступник глави місцевої державної адміністрації або заступник голови виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів;
•    члени комісії: районний (міський) військовий комісар;
•    заступник начальника районного (міського) відділу внутрішніх справ;
•    лікар, який організує роботу медичного персоналу по медичному огляду призов­ників;
•    фахівець з фізичного виховання (фізичної підготовки — пункт 1 статті 16 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 200/94-ВР від 13.10.94р.);
•    секретар комісії;
•    представник товариства сприяння обороні України, інших організацій, підприємств і установ (абзац дев'ятий пункту 1 статті 16 в редакції Закону № 200/94-ВР від 13.10.94 р.).
2.           Персональний склад районної (міської) призовної комісії та графік проведення при­зову громадян для проходження строкової військової служби затверджуються главою місцевої державної адміністрації або головою виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.
3.           На районні (міські) призовні комісії покладається:
•    організація медичного огляду призовників;
•    прийняття рішення про призов громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу і призначення їх для використання на службі;
•    надання відстрочки від призову або звільнення від призову на строкову військову службу;
•    прийняття рішення про направлення призовників, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, для складання вступних іспитів або про відмову цим особам у направленні їх на екзамени за станом здоров'я, недостатнім загально­ освітнім рівнем чи моральними якостями;
•    прийняття рішення про направлення до слідчих органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу.
4. Для керівництва і контролю за діяльністю районних (міських) призовних комісій у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються відповідно Кримська республіканська, обласні та міські призовні комісії.
Персональний склад Кримської республіканської, обласних, Київської та Севасто­польської міських призовних комісій затверджується відповідно Радою Міністрів Рес­публіки Крим, главою місцевої державної адміністрації. На ці призовні комісії покладається:
•     організація контрольного медичного огляду призваних на строкову військову служ­бу до відправлення їх до військових частин, а також осіб, які заявили про незгоду з результатами медичного огляду і рішеннями районних (міських) призовних комісій;
•     перевірка правильності надання відстрочки або звільнення від призову;
•     контроль за обґрунтуванням військово-професійного призначення призовників з урахуванням їх досвіду, здібностей, інтересів та особистих можливостей;
• розгляд скарг громадян на дії районних (міських) призовних комісій.
Призовні комісії Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя мають право переглядати і скасовувати рішення районних (міських) призовних комісій.
5.           Усі громадяни, які призиваються на військову службу, проходять обов'язковий медич­ний огляд.
6.           Відповідно до результатів медичного огляду призовника, його моральних і професій­них якостей, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім'ї районна (міська) призовна комісія виносить і оголошує призовникові рішення про:
•    придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до роду Збройних Сил України чи до інших військ, а також визначає дату відправлення його на службу у Збройні Сили України чи в інші військові формування;
•    тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров'я;
•    надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 цього Закону;
•    непридатність за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежену здатність у воєнний час і зарахування в запас;
•    непридатність до військової служби із зняттям з військового обліку. Рішення при­зовної комісії може бути оскаржено до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 17. Відстрочка від призову
1.            Відстрочка від призову на строкову військову службу надається громадянам за рішен­ням районної (міської) призовної комісії: за сімейними обставинами, за станом здо­ров'я, для продовження навчання, у зв'язку з депутатською діяльністю. Така відстроч­ка надається також призовникам-вчителям з вищою педагогічною освітою на весь період їх роботи в сільській школі.
2.            Відстрочка від призову за сімейними обставинами надається призовникам, які мають:
а) непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька або одиноку непрацездатну матір, якщо вони не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до законодавства їх утримувати, незалежно від того, проживають вони разом з батьками чи ні. Непрацездатність батьків визначається в порядку, передба­ченому чинним законодавством; (підпункт "а" частини першої пункту 2 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом №3625-12 від                19.11.93 р.);
б) братів і сестер віком до 18 років, якщо вони не працюють або старших, якщо вони незалежно від віку є інвалідами І чи II групи, у разі відсутності інших осіб, які могли б взяти їх на утримання (підпункт "б" частини першої пункту 2 статті 17 із зміна­ми, внесеними згідно із Законом № 3625-12 від 19.11.93 р.).
Відстрочка від призову за сімейними обставинами надається також призовникам, які мають на своєму утриманні:
•    дитину віком до трьох років або старше трьох років, яка виховується без матері;
•    двох і більше дітей;
•     дитину-інвалща;
•     непрацездатних осіб, у яких призовник перебував на утриманні у зв'язку із смертю батьків, їх тривалою хворобою або з інших поважних причин протягом п'яти років.
Відстрочка від призову надається призовникам на час здійснення опіки над інваліда­ми І чи II групи, які мають порушення черепно-мозкового кровообігу, травми хребта і прикуті до ліжка.
У разі наявності в сім'ї тільки двох синів відстрочка від призову за сімейними обстави­нами на строк до трьох років надається тому призовникові, брат якого проходить стро­кову військову службу (частина четверта пункту 2 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3625-2 від 19.11.93 р.).
У тому разі, коли призову підлягають два сини одночасно відстрочка надається одному з них за бажанням і пропозицією батьків.
3.           Відстрочка від призову за станом здоров'я на строк до одного року надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово непридатними до військової служби.
4.           Відстрочка від призову для продовження навчання надається призовникам, які навча­ються в середніх загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладах — до здобуття повної загальної середньої освіти, але не старше 21-річного віку, а студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з відривом від виробництва (крім ко­леджів, технікумів і училищ, що до них прирівнюються), — до їх закінчення. Відстрочка від призову надається випускникам професійних навчально-виховних і  вищих навчальних закладів на весь час роботи в сільській місцевості за отриманою  спеціальністю.
Студентам, які навчаються у вищих державних і недержавних навчальних світських та духовних закладах, відстрочка від призову на строкову військову службу надається один раз на весь період навчання. Особи, відраховані за неуспішність, недисциплінованість та у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, а також залишені на другий рік для навчання на тому ж курсі з зазначених причин, втрачають право на відстрочку від призову (частини друга, третя і четверта пункту 4 статті 17 замінено двома частинами згідно із Законом №3625-12 від 19.11.93 р.).
5.           Відстрочка від призову у зв'язку з депутатською діяльністю надається призовникам з числа народних депутатів на строк їх депутатських повноважень.
6.           Відстрочка від призову також надається:
•     призовникам, які переселилися із районів лиха, не більш як на два роки з моменту  переселення за рішенням Кабінету Міністрів України;
•     у разі ведення призовниками самостійно або спільно з батьками селянського (фер­мерського) господарства, але не більш як на три роки з моменту одержання землі;
•     в інших випадках, не передбачених цим Законом, згідно з рішеннями призовної комісії Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських при­зовних комісій за поданням районних (міських) призовних комісій.
7.           Призовники, яким надано відстрочку, зобов'язані щорічно до 1 жовтня подавати у військові комісаріати документи, що підтверджують їх право на відстрочку (стаття 17, доповнена пунктом 7 згідно із Законом №3625-12 від          19.11.93 р.).
8.           Призовники, які втратили підстави для одержання відстрочки, а також особи, які не мають права на відстрочку або підстав для звільнення від призову, передбачених стат­тею 17 цього Закону, і не призвані з різних причин на строкову військову службу у встановлені строки, мають бути призвані на службу під час здійснення чергового при­зову до досягнення ними до дня відправки у війська         27-річного віку.
Стаття 18. Звільнення від призову на строкову військову службу
Від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються призовники:
•    визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час;
•    не призвані на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу до досягнення 27-річного віку;
•    які мають духовний сан і штатну посаду в одній із зареєстрованих релігійних кон­фесій;
•    які постійно проживають за кордоном, якщо вони не мають постійного місця про­живання в Україні;
•    батьки, рідні брати, сестри яких загинули чи померли або стали інвалідами під час проходження військової служби (абзац шостий частини першої статті 18 в редакції Закону №3625-12 від 19.11.93 р.).
Від призову звільняються також громадяни, які закінчили курс навчання в навчальних закладах органів внутрішніх справ і продовжують службу в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Стаття 20. Прийняття на військову службу за контрактом
1. На військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби:
•    військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які прослу­жили за призовом не менше одного року і мають відповідну професійну підготовку за фахом, — на військову службу солдатів, матросів, сержантів і старшин за контрактом;
•    жінки віком від 19 до 35 років — на військову службу на посадах рядового, сержан­тського 1 старшинського складу;
•    військовослужбовці рядового, сержантського 1 старшинського складу, які прослу­жили на строковій службі не менше року, військовозобов'язані, які не мають військо­вих звань офіцерського складу, а також жінки з відповідною спеціальною підготов­кою, які мають вищу або середню спеціальну освіту, віком від 19 до 25 років – на  військову службу прапорщиків і мічманів;
•    громадяни віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, котрі досягай 17-річного віку в рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов'язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання вчитися у військово-навчальних             закладах, — на військову службу курсантів військово-навчальних закладів;
•    курсанти військово-навчальних закладів і офіцери запасу — на військову службу офіцерського складу;
•    офіцери запасу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, та жінки віком до 35 років, яким присвоєно військове звання офіцерського складу, — на військову службу офіцерського складу.
2.           Громадяни, які приймаються на військову службу, проходять обов'язковий медичний огляд.
3.           У разі прийняття на військову службу між державою і громадянином укладається кон­тракт, форма якого визначається Положенням про проходження військової служби грома­дянами України.
4.           Рядовому, сержантському і старшинському складу, прапорщикам і мічманам, а також жінкам, які проходять службу за контрактом, залежно від кваліфікації та строків служ­би присвоюються класні розряди — від першого до третього і вищий ступінь — майстра  з відповідною системою стимулювання оплати.
Стаття 21. Матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з призовом або прийняттям на військову службу
1.           Громадянам, призваним або прийнятим на військову службу, виплачується вихідна  допомога у розмірі двомісячної заробітної плати відповідно до чинного законодавства України.
2.           Громадяни для виконання обов'язків, пов'язаних із взяттям на військовий облік, при­зовом або прийняттям на військову службу, а також громадяни, які вступають до військо­во-навчальних закладів або направляються військовими комісаріатами на диспансер­не чи стаціонарне обстеження (лікування, медичний огляд), звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків, проїзду до навчального закладу і назад та складання вступних екзаменів, перебування в медичному закладі із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середнього заробітку. Виплата громадянам середнього заробітку при цьому, перевезення їх до місця складання вступних екзаменів до військово-навчальних закладів, а призваних або прийня­тих на військову службу — до місця служби та їх харчування в дорозі здійснюються за  рахунок коштів Міністерства оборони України та інших військових формувань.

Глава IV. ПРОХОДЖЕННЯ  ВІЙСЬКОВОЇ  СЛУЖБИ
Стаття 22. Порядок проходження військової служби, граничний вік перебування на військовій службі
1.           Порядок проходження громадянами України військової служби визначається цим Законом, Положенням про проходження військової служби громадянами України та інши­ми законодавчими актами.
2.           Граничний вік перебування на військовій службі встановлюється:
а) для солдатів і матросів, сержантів і старшин строкової служби — до                29 років;
б) для військовослужбовців-жінок на посадах рядового, сержантського і старшинсь­кого складу, а також прапорщиків і мічманів — до 40 років.
Стаття 23. Строки військової служби
1.   Строки військової служби в календарному обчисленні встановлюються:
а) для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України, Національній гвардії України, Прикордонних військах України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, інших військових формуваннях та Службі безпеки України, — 18 місяців (для осіб, які мають вищу осві­ту, — 12 місяців); для матросів і старшин, які проходять строкову військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-морсь­ких Сил України та в морських частинах Прикордонних військ України, - 24 місяці (для осіб, які мають вищу освіту, - 18 місяців); для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять військову службу за контрактом, — 3 роки (пункт "а" части­ни першої пункту 1 статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законами №2485-12 від 19.06.92, №3625-12 від 19.11.93, №129/96-ВР від              19.04.96 р.);
б) для військовослужбовців-жінок на посадах солдатів і матросів, сержантів і стар­шин — не менше 3 років.
Після закінчення строків військової служби, встановлених цією статтею, вона може бути продовжена за новим контрактом на строк не менше 3 років щоразу до досягнен­ня граничного віку перебування на військовій службі.

Глава VI. ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК ВІЙСЬКОВОЗОБОВ'ЯЗАНИХ І  ПРИЗОВНИКІВ
Стаття 33. Загальні правіша військового обліку
Усі військовозобов'язані та призовники підлягають військовому обліку. Військовий облік військовозобов'язаних і призовників є загальнодержавною системою обліку та аналізу призовних ресурсів у державі, придатних до військової служби.
Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, місцевої державної адміністрації та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх військовозобов'язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання і поділяється на загальний, спеціальний, персонально-якісний та персонально-первинний облік.
Військовий облік військовозобов'язаних і призовників здійснюється у порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України (стаття 33, доповнена частиною четвертою згідно із Законом № 3625-12 від 19.11.93 р.).
Стаття 34. Загальний і спеціальний облік
На загальному військовому обліку перебувають призовники, а також військовозобов’язані, які не заброньовані за підприємствами, установами і організаціями на період мобіл­ізації та воєнного часу.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, які у встанов­леному порядку бронюються за підприємствами, установами і організаціями на період моб­ілізації та воєнного часу.
Стаття 35. Персонально-якісний та персонально-первинний облік
Персонально-якісний облік усіх військовозобов'язаних і призовників покладається на районні (міські) військові комісаріати.
Персонально-первинний облік військовозобов'язаних і призовників у сільській місце­вості, селищах та містах, де немає військових комісаріатів, покладається на органи місцевого самоврядування і проводиться ними.
Персональний облік військовозобов'язаних і призовників, які працюють або навча­ються, покладається на підприємства, установи, організації і навчальні заклади незалежно від підпорядкування і форм власності, а їх керівники (власники) несуть відповідальність за стан цієї роботи.
Стаття 36. Військовий облік громадян України, які проживають за кордоном
Військовий облік громадян України, які тимчасово проживають за кордоном, прова­диться дипломатичними і консульськими представництвами України. Дипломатичні та кон­сульські представництва зобов'язані забезпечити прибуття громадин України чоловічої статі, які досягли 18-річного віку, до військових комісаріатів за місцем постійного проживання для призову на військову службу.
Стаття 37. Взяття на військовий облік і зняття з нього
1.           Для оформлення взяття на військовий облік усі військовослужбовці та особи, які слу­жили за призовом і звільнені в запас, після повернення до місця проживання зобов'я­зані у триденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів.
2.           В разі зміни місця проживання на строк більш як півтора місяця, вибуття у службові відрядження, на навчання, у відпустку або на лікування на строк більше трьох місяців військовозобов'язані та призовники повинні знятися з військового обліку за місцем проживання, а після прибуття на нове постійне або тимчасове місце проживання — стати у триденний строк на військовий облік.
У воєнний час виїзд військовозобов'язаних і призовників з місця постійного прожи­вання без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється.
3.           Взяття на військовий облік і зняття з військового обліку офіцерів запасу, які прожива­ють в населених пунктах, віддалених від військових комісаріатів, може провадитися органами місцевого самоврядування, на які покладено ведення персонально-первинного обліку, в порядку, встановленому районним (міським) військовим комісаріатом.
4.           Зняттю з військового обліку підлягають громадяни:
а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку;
б)  які досягли граничного віку перебування в запасі;
в)  призвані або прийняті на військову службу;
г)  взяті на спеціальний облік Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з при­значенням на посади рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ чи зарахуванням курсантами і слухачами вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України (пункт 4 статті 37, доповнений підпунктом "г" згідно із Законом №3625-12 від 19.11.93 р.);
д) які вибули на постійне місце проживання за межі України;
          є)    померлі.
Стаття 38. Обов'язки державних органів, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і військовозобов'язаних щодо виконання правил військового обліку
1.           Виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, де немає військових комісаріатів, керівники підприємств, установ, організацій і навчально-виховних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язані на вимо­гу військових комісаріатів оповіщати військовозобов'язаних та призовників про їх вик­лик у військові комісаріати і забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом.
2.           Органи внутрішніх справ , виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, де немає військових комісаріатів, зобов'язані:
•    здійснювати прописку і виписку військовозобов'язаних та призовників за місцем проживання лише в разі наявності в їх військово-облікових документах відміток військових комісаріатів про взяття на військовий облік або зняття з нього;
•    подавати військовим комісаріатам допомогу у взятті допризовників на військовий облік, проведенні призову громадян на військову службу (збори), у контролі за виконанням ними правил військового обліку та виявленні осіб з числа призовників і військовозобов'язаних, які порушують ці правила;
•    проводити розшук, затримання і доставку до військових комісаріатів осіб, які ухи­ляються від виконання загального військового обов'язку, а також від проходження альтернативної (невійськової) служби.
3.           Органи запису актів громадянського стану зобов'язані у семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про зміну військовозобов'язаними і призов­никами прізвища, імені та по батькові, про внесення до записів актів громадянського стану змін про дату і місце їх народження, а також про випадки реєстрації смерті військовозобов’язаного або призовника.
4.           Органи дізнання та попереднього слідства зобов'язані в семиденний строк повідомити районні (міські) військові комісаріати про призовників, щодо яких ведеться дізнання або попереднє слідство, а суди — про призовників, кримінальна справа яких розглядається судом, а також про вироки, що набрали законної сили щодо військовозобов'я­заних і призовників.
Військові квитки військовозобов'язаних і посвідчення призовників, засуджених до позбавлення волі, в тому числі умовно, надсилаються судами до відповідних військо­вих комісаріатів.
5.           Лікарсько-трудові експертні комісії зобов'язані у семиденний строк повідомити
відповідні районні (міські) військові комісаріати про всіх військовозобов'язаних і при­зовників, яких визнано інвалідами, незалежно від групи інвалідності.
Лікувальні заклади під час проведення призову зобов'язані у триденний строк повідомити відповідні районні (міські) військові комісаріати про всіх громадян призовного  віку, які перебувають на стаціонарному лікуванні.
6.           Керівники житлово-експлуатаційних організацій та інших організацій, підприємств і установ, які здійснюють експлуатацію будинків, а також домовласники повинні своєчасно подавати необхідні відомості про військовозобов'язаних і призовників відпові­дним військовим комісаріатам, виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, де немає військових комісаріатів, на які покладено ведення обліку військовозобов'язаних і призовників, стежити за виконанням призовниками і
військовозобов'язаними правил військового обліку, а також сповіщати їх про виклик
до військових комісаріатів.
7.           Військовозобов'язані та призовники в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси, освіти, місця роботи і посади зобов'язані особисто в семиденний строк по­відомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку.

Глава VIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАГАЛЬНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ
ОБОВ'ЯЗОК І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ
Стаття 42. Відповідальність посадових осіб і громадян
Керівники, інші посадові особи державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємств, установ, організацій і навчально-виховних зак­ладів всіх форм власності та громадяни, винні у порушенні порядку:
•    військового обліку;                                                                                          
•    допризовної підготовки;
•    приписки до призовних дільниць;
•    призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
•    призову на військову службу офіцерів запасу;
•     проходження навчальних зборів (занять) у навчальних організаціях Товариства спри­яння обороні України, оборонно-спортивних оздоровчих таборах, при військових частинах або пунктах за вказівкою військового комісаріату;
•     мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності галузей народного госпо­дарства, регіонів, підприємств, установ і організацій (пункт 1 статті 42, доповнений абзацом восьмим згідно із Законом №387/95-ВР від 17.10.95 р.);
•     прибуття за викликом до військового комісаріату, а також якщо вони вчинили інші порушення законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу, несуть установлену Законом відповідальність (пункт 1 статті 42 у редакції Закону №3625-12 від 19.11.93 р.).
2. Призовнику, який ухиляється від призову і не з'явився за повісткою до військового комісаріату для відправки на військову службу, термін строкової служби продовжуєть­ся на строк ухилення від призову.
Військовослужбовцю строкової служби, який самовільно залишив місце служби або своєчасно не з'явився до місця служби в строк, вказаний у приписі, не маючи на те поважних причин, час його відсутності у військовій частині не зараховується до строку служби.


4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти
Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти затверджений поста­новою Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року за №24. Питання, пов'язані з допризовною підготовкою учнів старшої школи містяться у змісті освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура". Зокрема, у розділі "Соціальне здоров'я людини" зміст освіти становить:
1) нормативна база щодо охорони здоров'я людини, основ захисту Вітчизни і цивільного захисту.
2) фізична культура і спорт як дієві засоби різнобічного розвитку особистості, підго­товки її до захисту Вітчизни, трудової діяльності...
4)  способи та засоби індивідуального і колективного захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціально- політичного по­ходження, під час проведення рятувальних і невідкладних робіт при хімічному, біологічному та радіаційному забрудненні.
5)  військові, історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни. Соціально-психологічна структура військового колективу. Система цивільного захисту.
6)  вибухонебезпечні матеріали та пристрої. Сучасні засоби ураження.
7)  безпека при проведенні біологічного, радіаційного та хімічного контролю під час спеціальної санітарної обробки людей, тварин та рослин з уражаючими факторами.
У розділі "Духовне здоров'я людини" передбачені такі змістові складові:
...2) Основи психологічної готовності до захисту Вітчизни.
Відповідно встановленому змісту, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підго­товки учнів передбачають:
1) уявлення про нормативно-правову базу щодо... основ захисту Вітчизни і цивільного захисту; фізичну культуру і спорт як дієвий засіб різнобічного розвитку особис­тості, підготовки її до захисту Вітчизни....; ...концепцію розвитку Збройних сил України.
2) знання ...прав і обов'язків громадян у сфері цивільного захисту; ролі Збройних Сил України та інших військових формувань, визначених законодавством, у забезпеченні безпеки людини, суспільства і держави; основних положень законодавства  про військовий обов'язок; небезпечних факторів сучасних засобів ураження та їх впливу на стан людини; алгоритму власних дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій; способів і засобу індивідуального та колективного захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій; вимог безпеки при проведенні біологічного, ра­діаційного та хімічного контролю; основних вимог поведінки з вибухонебезпечни­ми засобами.
3)  уміння ...аналізувати власні психофізичні можливості щодо вибору професії військового; адекватно діяти під час надзвичайних ситуацій та конфліктів; застосовувати
індивідуальні та колективні засоби захисту; вживати заходів особистої безпеки при
проведенні рятувальних, дезактиваційних, дегазаційних, дезінфекційних робіт.
4)  уявлення про психологічну готовність до захисту Вітчизни. Знання про особли­вості професійно-прикладної фізичної підготовки як засобу підвищення навчально-трудової активності особистості, підготовки до захисту Вітчизни...
1.5. Навчальна програма предмета "Захист Вітчизни'7 (2004 р.)
Метою предмета "Основи  захисту  Вітчизни" є:
•     ознайомлення учнів з основами нормативно-правового забезпечення захисту
Вітчизни, цивільного захисту та охорони здоров'я;
•     підготовка учнів до служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, визначених чинним законодавством; вибору професії; надання першої до­помоги;
•     систематизація знань про способи і засоби індивідуального та колективного захи­сту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного і соці­ально-політичного походження, під час проведення рятувальних та невідкладних робіт при хімічному, біологічному та радіаційному забрудненні.
Таке визначення завдань предмета "Захист Вітчизни" забезпечується змістом взає­мозв'язаних структурних розділів навчального матеріалу: "Військово-історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни", "Основи цивільного захисту", "Основи медико-сані-тарної підготовки", "Основи психологічної підготовки", "Прикладна фізична підготовка", що спрямовані на формування в учнів компетентностей:
-      соціальних — здатність до оволодіння основами знань щодо захисту Вітчизни, цив­ільного захисту, збереження життя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях та військо­вих конфліктах з урахуванням власних особливостей, надання першої допомоги, здійснення психологічної підготовки до захисту Вітчизни;
-      комунікативних — формування необхідних способів взаємодії з оточуючими людь­ми, навичок роботи в колективі, володіння різними соціальними ролями в колективі;
-      особистісного самовдосконалення — засвоєння способів фізичного, духовного і інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції і самопідтримки;
-      загальнокультурних — обізнаність у визначенні основних напрямів удосконалення захисту Вітчизни; оволодіння пізнаннями і досвідом у виборі майбутньої професій­ної діяльності;
-      навчально-пізнавальних — самостійна пізнавальна діяльність з вироблення єдиних поглядів на проблему виховання патріота і громадянина; формування високої пат­ріотичної свідомості, національної гідності, готовності до захисту Вітчизни;
-      інформаційних — набуття знань, пошук, аналіз і відбір необхідної інформації про структуру та функції Збройних Сил України, їх характерні особливості;
- ціннісно-змістових — ціннісні уявлення учнів про формування та удосконалення життєво необхідних знань, умінь і навичок учнів щодо захисту Вітчизни і військо­во-патріотичного виховання, здатність їх бачити і розуміти оточуючий світ, орієн­туватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, уміння вибирати цільові і смислові установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення.
Навчальні досягнення учнів оцінюються на основі навчальної діяльності: учень харак­теризує, пояснює, класифікує, порівнює, оцінює, називає, застосовує, виконує, виявляє, ко­ристується, розуміє, обґрунтовує, наводить приклади, дотримується правил, що дає підстави визначати дійсний рівень знань, рухових умінь і навичок учнів відповідно до вимог навчаль­ної програми.
Предмет "Захист Вітчизни" викладається у старшій школі навчальних закладів систе­ми повної загальної середньої освіти. Уроки проводяться у відповідності до потижневого плану по 2 години на тиждень.
Організація і проведення навчально-польових занять планується керівником навчаль­ного закладу відповідно до діючих вимог.
Навчально-польові заняття проводяться з  метою практичного закріплення рівня знань, умінь та навичок учнів, набутих учнями упродовж усього періоду навчання наприкінці на­вчального року або поетапно (по мірі вивчення тем (розділів), у кінці чвертей, першого семе­стру та навчального року. Особливої уваги потребує організація навчально-польових занять у районах, що зазнали радіоактивного забруднення і, у першу чергу, пов'язаних із дотриман­ням відповідних заходів безпеки.
Юнакам, що за станом здоров'я або релігійними поглядами, а також дівчатам, які не вивчають основи військової справи, пропонуються уроки з основ медико-санітарної підго­товки та основ цивільного захисту за окремою програмою. При цьому, змістом вступного уроку та розділу "Основи цивільного захисту" учні оволодівають спільно на першому році навчання.
Дівчата можуть залучатися до занять з основ військової справи за власним бажанням. У такому випадку розподіл годин здійснюється згідно нижченаведеного прикладу.
Стрільба з автомата (малокаліберної гвинтівки) проводиться на відповідно обладнаних стрільбищах і в тирах згідно з планами військових комісаріатів на підставі наказів, погоджених з начальником гарнізону (командиром військової частини, начальником вищого військового навчального закладу), органом управління освітою і керівником навчального закладу.
Предмет "Захист Вітчизни" у навчальних закладах освіти, оборонно-спортивних оз­доровчих таборах (ОСОТ) планується відповідно до цієї програми. У кожному навчальному закладі складаються наступні документи планування: у річному плані роботи навчального закладу окремо заповнюється розділ "Захист Вітчизни та військово-патріотичне вихован­ня", складається розклад занять на місяць, потижневий план проходження навчальних тем і план-конспект кожного уроку.

До заходів військово-патріотичного виховання у розділ річного плану навчального зак­ладу включається вивчення традицій, історії, духовної спадщини, символіки, звичаїв украї­нського народу, національної гідності, культури міжнаціональних відносин, морально-пси­хологічних якостей громадянина, патріота, захисника Вітчизни. Організовуються відвідування учнями військових частин (військових навчальних закладів) з метою ознайомлення їх зі зброєю і бойовою технікою, з побутом і життям військовослужбовців, відвідування військових му­зеїв, зустрічі з ветеранами Збройних Сил, проведення туристичного походу з військово-пат­ріотичною тематикою, який включає елементи тактичної, прикладної фізичної підготовки та військової топографії.

Немає коментарів:

Дописати коментар